Тетяна Русецька в серії своїх робіт ділиться з нами емоційно-позитивістським гедоністичним відчуттям присутності моментів щастя, їх вловимістю в повсякденному і тактильному світі. Ця пасторальна притча має одночасно багато спільного і мало спільного з дійсністю, так як є внутрішнім камертоном сприйняття реальності художником. Відкрита емоція, з якою художник ділиться з глядачем цієї своєї реальності має універсальну мову, він так само простий і складний як жест, звук, слово.



Тетяна Колісник проектує свої власні емоції на полотно, ототожнюючи їх з фемінними кодами. Так, емоція знаходить вигляд у вигляді художнього образу. Кожна емоція, яку продукує жіноча свідомість, кожен посил, який випромінює жіноче тіло, в той чи інший період часу, має потужний енергетичний посил. Неможливо відчути два однакових почуття - вони всі унікальні за своєю природою, а значить і неможливо створити два однакових портрета емоції.



У живописі Поліни Кузнєцової переважає якась жорсткість і напруженість художньої мови - явні контрасти світлого і темного, виразний контур, різка передача світлотіні. У роботах художниці вживаються сьогоденне і вічне, вони нагадують магічний реалізм. Вона звертається до вічних тем, іноді до міфології, але в розрізі сучасності і сучасних засобів вираження. Поліна Кузнєцова: «Я зазвичай закохана в свою натуру. Не виходить ліпити з першого зустрічного, що заманеться, хоч якою б прекрасною не була людина чоловік зовні. Швидше навпаки, я краду "історію", краду емоції у тих, кого вийшло пізнати. Я повинна знати все найпотаємніше, людина повинна мені довіряти, відкритися, тоді вийде відмінна картина».

Євген Примаченко в своїй серії скульптур робить спробу вловити і передати інтимне, камерне, стан напівтемряви, в якому він досліджує тендітну жіночу пластику, вловиму лише в короткий проміжок часу.



Дар'я Біленко, куратор виставки:

«Для всіх творчих людей дуже важлива емоційна сторона їхнього життя, з цього складається їх сутність - піддавшись емоціям або короткочасному спалаху почуттів може народитися на світ твір мистецтва. У проекті «Emoveo» мені, як куратору, хотілося за допомогою візуальної мови показати процес становлення емоційного бекграунду кожної людини. Сучасне мистецтво - це рефлексії, але не тільки зовнішніх тенденцій і реалій, а й, в першу чергу, внутрішніх станів. Автори Тетяна Русецька, Тетяна Колісник, Поліна Кузнєцова, Євген Примаченко - дуже різні як особистості, але в їхній творчості простежується об'єднуюча риса - здатність до емоційного резонансу за допомогою своїх робіт».



Виставка «Emoveo» - це проект з невербальною складовою - емоційний провідник між глядачем і автором, між героєм роботи і зовнішнім світом. У роботах авторів закладені емоційні коди, за якими можна зчитувати сенси.